Актуалізація міграційно-візових відносин між Україною та ЄС
спричинена як останніми розширеннями Союзу, так і підписанням політичної частини Угоди про Асоціацію. У зв’язку з асиметрією візових режимів ЄС та України, її мета у сфері візової політики полягає в досягненні повного скасування візового режиму стосовно українських громадян. Візова політика є складовою зовнішньої сфери державної імміграційної політики (адмісії/імміграційного контролю), яка пов’язана з регулюванням імміграційних потоків. У межах системи Шенгенського співробітництва було запроваджено схему міграційного
контролю у формі моделі концентричних кіл. Її ширша інтерпретація дозволяє простежити зміну ролі й місця України в системі європейських підходів до регулювання міграції. Так,Україна поступово торує шлях від кола країн, стосовно яких міграційна політика країн ЄС характеризується високим ступенем інституційної закритості, до кола, яке формують країни, що підписали угоду про асоціацію й досягли безвізового режиму. Прогрес України у виконанні необхідних для запровадження безвізового режиму з ЄС критеріїв оцінюється у статті через Індекс лібералізації візового режиму Східного партнерства. Україна має достатньо високі показники виконання критеріїв ЄС (фактичне існування правово&го режиму) й демонструє готовність переходу до другої фази виконання Плану дій з лібералізації візового режиму, яка, судячи з успішного досвіду Молдови, може бути виконана за рік. Відтак, реальною видається перспектива набуття чинності
безвізового р&ежиму України з ЄС в найближчі півтора-два роки. Втім, враховуючи місце візової політики в системі державної міграційної політики, візові питання є лише вузькою ланкою співробітництва України та ЄС у міграційній сфері. Ефективне вирішення проблем, по&в’язаних із зовнішніми міграціями, можливе лише за умов реалізації комплексу заходів спрямованих на загальну європейську інтеграцію.
