Коли певній стадії розвитку економіки країни не відповідає і об’єктивно не може відповідати адекватний рівень макроекономічного та політичного устрою держави, реалізація локальних інтересів в умовах, що склалися, може здійснюватися через інтеграцію населених пунктів.
Саме на регіональному рівні виникають об’єктивні умови для об’єднання зусиль і засобів, перш за все, між населеними пунктами, що знаходяться у територіальному зіткненні або географічній близькості. В результаті подібного об’єднання стає можливою, наприклад, мінімізація збитку від різного роду кризових явищ, що періодично виникають в сучасній економіці. На рівні регіону таке об’єднання отримує практичну реалізацію з подальшим виникненням міжрегіональних економічних угрупувань. Як показує практика регіонального розвитку в Україні, організація ефективних інституційних структур або навіть просто спільних дій населених пунктів на регіональному рівні є досить часто недосяжною, координація зусиль поселенських систем виникає фрагментарно в окремих регіонах країни. У цьому контексті надзвичайно цікавим є досвід ЄС щодо забезпечення поселенської інтеграції. Вказане обумовлює необхідність формування механізму регулювання інтеграційних процесів на регіональному рівні.