Статтю присвячено актуальній проблемі теорії складних речень. У ній досліджено безсполучникові конструкції, утворені граматично рівноправними предикативними частинами, поєднаними сурядним зв"язком, обгрунтовано можливість зарахування таких конструкцій до складносурядних речень. Проаналізовано семантико-синтаксичну організацію цих мовних одиниць і виокремлено їхні семантико-синтаксичні типи та різновиди. Установлено, що безсполучникові складносурядні речення функціюють у сфері єднальних, зіставно-протиставних та приєднувальних відношень. Значеннєво найрозгалуженіші конструкції з єднальними відношеннями між предикативними частинами, вони репрезентовані кількома різновидами-зі значенням переліку одночасних або послідовних у часі подій, сумісності дій, обмежувальним та наслідковим. Зіставно-протиставні та приєднувальні безсполучникові складно-сурядні речення представлені значно вужче. Безсполучникові і сполучникові конструкції здебільшого постають як формально-синтаксичні варіанти тих самих складносурядних речень. Незначна частина безсполучникових складно-сурядних речень не мають відповідників серед сполучникових.
