У статті йдеться про невербальні маркери у творах Степана Васильченка. Сюди належать такі засоби, як жести, міміка, погляд, постава, рухи тіла. Вони часто поєднуються в різних комбінаціях. Показано, що невербальні маркери виступають системою немовних знаків, які використовують як засіб обміну інформацією між людьми. Наведені імена вчених, які займаються цією проблемою вивчення невербальних знаків. Доведено, що кінетичні невербальні знаки є найважливішими у спілкуванні. Аналізуються основні групи невербальних маркерів. Досліджено поширеність маркерів у тексті твору. Показано, що постава теж має комунікативний сенс і репрезентує не тільки душевний стан людини, але і її наміри та налаштованість на розмову. Робимо висновки про те, що у творах Степана Васильченка домінують невербальні маркери із значенням виразу очей. Багато тут також маркерів із значенням рухів інших частин обличчя.
