У статті розглядаються два основних підходи до перекладу драми, "текстовий" та "сценічний", і наголошується, що адекватність досягається завдяки збереженню авторського задуму у мовленнєвій формі, пристосованій до вимог театру. Перекладач виступає "співрежисером", якщо має вірне відчуття сцени.
В статье рассматриваются два основных подхода к переводу драмы, "текстовой" и "сценический", и подчеркивается, что адекватность достигается при сохранении авторского замысла в речевой форме, адаптированной к требованиям театра. Переводчик выступает как "сорежиссер", если обладает точным чувством сцены.
The article focuses on the two basic approaches to drama translation, "translation for page" and "translation for stage", claiming that the adequacy can be attained by preserving the author"s concept in the lingual shape adapted to the requirements of theatre. The translator can act as co-director if s/he has the scenic flair.
