У статті розглянуто історію лексико-словотвірних типів і підтипів відіменникових назв вмістилищ (посуду, меблів) у новій укр. мові кін. 17 - поч. 21 ст., визначено особливості мотивації та творення таких похідних, окреслено роль і місце формантів у системі афіксальної деривації назв вмістилищ. Розв"язання цих питань дуже важливе для формування загального уявлення про словотвірний потенціал мовної системи. Аналіз фактичного матеріалу проведено на основі писемних пам"яток та лексикографічних джерел.