У статті досліджено структурно-семантичні особливості окремих оказіональних суфіксальних іменників-дериватів у мовотворчості Т. Мельничука. Виявлено й описано найпоширеніші відхилення від узуальних канонів в авторському дериваційному процесі. Розглянутомножинність комбінацій оказіонального поєднання твірної бази й форманта в межах однієї словотвірної моделі. Проаналізовано явище черезкрокової деривації та появи лакун у словотвірних ланцюжках. Висвітлено вплив контексту на встановлення напрямку похідності.
