У статті досліджуються лінгвостильові особливості вербалізації біблійного культуропростору в інтелектуальній парадигмі мовотворчості Лесі Українки. Аналізується мовно-естетичний потенціал афористичних висловів, що інтелектуалізують словесний корпус драматичних поем та аутосемантизують стрижневі коди культурософії письменниці.