У статті розглянуто в нормативному аспекті прикметникові термінологічні назви, кодифіковані в загальномовних академічних словниках тлумачного типу (70-і рр. 20 ст.- 10-і рр. 21 ст.) та російсько-українському академ. словнику (1924-1933). Об"єктом мовного аналізу є прикметники з суфіксами -ов- та -н-. Простежено динаміку імперативних і диспозитивних мовних норм в українській термінології, зумовлену екстралінгвальними чинниками.