У статті простежується канонізація творчості В. Винниченка в УРСР аж до вилучення його імені з культурного обігу в 30-х рр.;також робиться стислий огляд особливостей критичної рецепції творів письм. еміграційного періоду (1930-1950) в умовах творчої ізоляції на батьківщині та в екзилі. Значну увагу зосереджено на перипетіях дискусії навколо "Сонячної машини".У своїй роботі дослідниця керувалася визначенням Г. Костюка двох типів (беззастережних прихильників і беззастережних ворогів) дослідження Винниченкового літературно-мистецького спадку та настановою до неупередженої оцінки художньо-естетичної значущості його творів.
