У статті проаналізовано основні риси інтермедіальності на матеріалі п"єс маловідомого українського драматурга-емігранта Є. Карпенка. Доведено, що музикальність у картині світу автора виконує декілька художніх функцій: посилює ліризацію, що позначається на родо-жанрових особливостях названих творів, яким властиві риси поетики "нової драми"; знакує приналежність до модерністського дискурсу, зокрема символістської драми кін. 19 - поч. 20 ст.
