Стаття присвячена аналізові рослинних образів, котрі спостерігаємо у поетичній мові Тараса Шев-ченка. Значна частина поетового життя минула поза межами України, за якою він сумував. Шевченків рослинний світ сприймаємо як вияв національної картини світу.Уживані образи стають провідниками настрою, часто символами, за якими бачиться то радість, то тривога, то розпач. Рослини протиставляються на рівні свій - чужий, зберігаючи основну сему. Конотація дає можливість простежити "міграцію" образів або у межаходного лексико-семантичного поля, або кількох полів.
В статье анализируются растительные образы, наблюдаемые в поэтическом языке Тараса Шевченко. Значительная часть жизни поэта прошла за пределами Украины, за которой он скучал. Растительный мир Шевченко воспринимаем как проявление нац. картины мира. Использованные образы становятся проводниками настроения, часто символами, за которыми видится то радость, то тревога, то отчаяние. Растения противопоставляются на уровне свой - чужой, сохраняя основную сему. Коннотация дает возможность проследить "миграцию" образов в пределах одного или нескольких лексико-семантических полей.
