Так уже склалося, що Донеччина як регіон і її жителі в уяві пересічної людини викликають багато асоціацій. Символами краю "призначалися" то авантюрист Артем — керівник маріонеткового уряду прорадянської України, то, через десятиліття, ін. "герої", які "порожняк не гонят". Але Донбас дав країні також і Василя Стуса, і Олексу Тихого, і Івана Дзюбу, і багатьох ін. справжніх героїв. Проте далеко не кожен регіон може похвалитися такою кількістю різноманітних спотворень історичної правди, за нашаруваннями яких інколи губиться справжнє обличчя краю. Міф про "червоний Донбас" — базу й надійну опору московсько-комуністичної влади в Україні — наполегливо формувався впродовж багатьох десятиліть. Проте архівні док. про національно-визвольні змагання, що стали надбанням сучасних істориків, руйнують радянські міфи про "зросійщеність", "люмпенізованість" регіону та "традиційно низьку" національну свідомість його населення.
