Стаття присвячена розгляду еволюційних процесів, що видбувалися в царині малих епічних жанрів у першій третині XX ст.: циклізація малої прози, фрагментарність, трансформація художньо-виражальних засобів і жанротвірних чинників у новелі й оповіданні. Хаотичність дійсності періоду "червоного ренесансу"покликала до зміни структурну парадигму в жанрах новели й оповідання, а розмаїття і різновекторність стильових пошуків умотивували синтез як стратегічну
домінантурозвитку жанрової системи.
