У ракурсі перепрочитання літератури західноєвропейського середньовіччя є слушним звернутися до праць О.Лосева (Алексея Лосева) «Діалектика міфу» і Й.Гейзінґи (Johan Huizinga) «Homo Ludens». При аналізі конкретних текстів, застосовуючи та об’єднуючи основні концепти російського і нідерландського вчених, можна констатувати, що у кожному творі у царині формозмісту присутній ігровий першопочаток, а, з іншого боку, кожний художній текст у плані змістоформи втілює певну міфологему.
В ракурсе перепрочтения литературы западноевропейского средневековья представляется уместным обратиться к работам А. Лосева «Диалектика мифа» и Й. Хейзинги «Homo Ludens». При анализе конкретных текстов, применяя и объединяя основные концепты русского и нидерландского учёных, можно констатировать, что в каждом произведении в области формосмысла присутствует игровое первоначало, а, с другой стороны, каждый художественный текст в плане смыслоформы воплощает определённую мифологему.
Re-interpreting European Medieval literature,it is worthwhile to consider the works of Alexei Losev (The Dialectics of Myth) and Johan Huizinga (Homo Ludens). The analysis of specific texts, based on the combination of the main concepts developed by these scholars, shows that the form-content unity& of each text contains the play element, and the sphere of content-form unity embodies a certain mythologem.
