У статті продемонстровано, що введення в обіг токого широкого і різноманітного кола джерел і критичної літератури дозволяє стверджувати, що на сучасному етапі дослідження моделей політичних змін у російському ідеологічному дискурсі продовжується за чотирма напрямками: 1) персоналістському; 2) проблемному; 3) предметному; 4) концептуальному. Істотно змінилися теоретичні, методологічні і методичні підходи до проблеми, окреслилась тенденція до міждисциплінарного розгляду теми. Позитивним моментом є також прагнення дослідників до виявлення особливостей російських трансформацій на підставі концептів політичної модернізації і транзитології.
В статье показано, что введение в оборот такого широкого и разнообразного круга источников и критической литературы позволяет утверждать, что на современном этапе изучение моделей политических изменений в российском идеологическом дискурсе продолжается по четырем направлениям: 1)персоналистскому; 2) проблемному; 3) предметному; 4) концептуальному. Существенно изменились теоретические, методологические и методические
подходы к проблеме, обозначилась тенденция к междисциплинарному рассмотрению темы. Положительным моментом является также стремление исследователей к выявлению особенностей российских трансформаций на о&снове концептов политической модернизации и транзитологии.
The paper shows that the introduction into circulation of such a wide and diverse range of sources and critical literature suggests that at the present stage of the study of models of politi&cal change in Russia"s ideological discourse continues in four areas: 1) personalistic 2) Subject 3) substantive, 4) conceptual. Significantly changed the theoretical and methodological approaches to the problem, a trend towards an interdisciplinary &consideration of the topic. A positive aspect is the desire of researchers to identify features of the Russian transformation based on the concepts of political modernization and transitology