У статті розглянуто русько-українські редакції візантійських апокрифів апокаліптичного змісту в аспекті відображення в них ідеї есхатологічного милосердя до грішників, приречених на вічні муки, уявлень про можливість тимчасовго або повного припинення пекельних покарань і руйнації пекла як витвору диявола.