У статті осмислюється зустріч лінгвістики вірша і естетики вірша, лінгвістичних цілих мов та текстів та естетичних цілих поетичних творів. На кордонах цих різних цілих прояснюється специфіка поетичного слова як звучного сенсу. Проблема співвідношення вірша і сенсу вивчається на прикладі аналізу ліричного циклу А. Ахматової у "Царському селі".
