У статті досліджується діалектика етичного та естетичного в українському
фольклорі на прикладі пісень-хронік. На межі входження в семіотичний простір у
процесі трансформації реального факту текст співанки-хроніки набуває нових
семантичних ознак. Система кодів пісень цього жанру не буває ідентичною.
There is the accent in the article that the text of song-chronicle receives new semantic
peculiarity on the border of coming into space of symbols in the process of transformation of real fact. The system of codes of this genre can not be identical.
