У статті висвітлено особливості відображення простору в українських
соціально-побутових піснях. Виділено символічні образи, які формують лексико-семантичну парадигму, що діє у фольклорній поетичній системі упродовж XIX-XXI століть. Простежено найбільш виразні приклади повтору фольклорного слова, що
змінює чи зберігає у стереотипних моделях амбівалентність семантичної структури (у парі «відкритий-закритий» простір). Розглянуто ціннісну ієрархію
домінантних ландшафтних понять-образів, з’ясовано їх вплив на механізм реалізації екзистенційних почуттів ліричного героя (жаль, сум, тривога, горе, радість, задоволення).
Peculiarities of space reflection in Ukrainian songs of manners are elucidated in this
article. The author highlights the symbolic images forming the lexical and symantic paradigm functioning in the folklore poetic system during the 19th-21st centuries. She also traces the most representative examples of repetition of a folklore word which either changes or preserves the ambivalence of semantic structure (in the opposition «open-closed» space) in stereotypic models.
The author of the article also deals with the value hierarchy of the dominant landscape
concept-images, investigates their impact on the mechanisms of realisation of ex&istential
feelings of a lyrical poet (pity, sadness, anxiety, calamity, joy, satisfaction).
