Досліджуються неопубліковані праці Ю. Сіцінського, осмислює їх значення для сучасної української фольклористики: аналізуючи рукописи статті "Рахмане" та дисертації "Славяно-русская языческая и двоеверная эсхатология", виявляє текстологічні засади вченого у записуванні та едиції фольклору.