У статті проаналізовано твори сучасної української поезії, концептуальним образотворчим методом яких є "дитяче малювання". Показано, що поет, змальовуючи індивідуальну художню картину світу, тяжіє до застосування головних прийомів дитячого "наївного" малювання, тим самим включаючи візуальні елементи у нескінченний космічний рух.