У статті розглядаються основні зміни, внесені новим Регламентом (ЄС) №1215/2012, у питанні регулювання визначення юрисдикції, визнання та виконання іноземних судових рішень у межах держав — членів ЄС. Оскільки правовий масив ЄС постійно змінюється та оновлюється, необхідно постійно відстежувати законодавчі нововведення. У статті наводяться причини та передумови реформування визначення юрисдикції та виконання іноземних судових рішень у межах ЄС. Виклад матеріалу, по суті, подається у вигляді порівняння правил, закріплених у Регламенті (ЄС) № 1215/2012, і правил, передбачених його попередником — Регламентом (ЄС) № 44/2001. У статті, зокрема, розглядаються питання розширення сфери просторової дії Регламенту (ЄС) № 1215/2012, питання юрисдикції у трудовихта споживчих спорах, визначення юрисдикції при укладенні сторонами угоди про винятковий вибір суду. Значну увагу присвячено розгляду основної реформи, що стосувалася процедури виконання іноземних судових рішень, — скасування екзекватури. Закріплення полегшеного порядку виконання іноземних судових рішень повинно сприяти більшій інтеграції ЄС як у правовій, так і в економічній площині.
