Розглянуто чотири зразки англ. сатир. літ. 13-16 ст. з мотивами "дзеркала дурнів" ("Дзеркало дурнів" Нігела Вірекера), "корабля дурнів" ("Двірське Кормило" Дожона Скелтона), "ордену дурнів" ("Орден дурнів" Джона Лідгейта), "заповіту дурня" ("Заповіт мудрого блазня" невід. авт.). Показано, як парадокс "мудрої глупоти", розроблений у вченнях ранніх Отців Церкви (зокрема Григорія Великого), активно використовували англ. автори для сатир. зображення суспільства, де антропологічним фокусом суперечності між ідеальним і реальним нерідко є імпліцитна безлика фігура "мудрого блазня", винесена за межі аксіологічних координат.
