Проаналізовано архітектонічні моделі епітетних структур, організованих за принципом тмезису, у віршах Максиміліана Волошина та Володимира Свідзінського. Визначено експресивні можливості тмезису як засобу посилення емфатичності епітетних структур і поетичного тексту.