Розглянуто пояснювальний потенціал неореалізму, ліберального інституціоналізму та соціального конструктивізму, методологічно об"єднаних теорією ситем, для аналізу інтервенційної поведінки держав. З"ясовано особливості структури міжнародної системи та її регулятивні можливості в контексті кожної теорії. Визначено, що інтервенційна поведінка держав детермінована структурними чинниками, які або її обмежують (біполярна система) або ж мотивують (сучасна поствестфальська система).
