У статті на прикладі прозових творів відомих сербських постмодерністів
Владимира Пиштала, Сави Дам"янова, Васи Павковича розглядаються питання
візуалізації дискурсу шляхом використання поетики коміксу. Застосування технік
тривіальних жанрів з метою досягнення ефекту "подвійного кодування",
поєднання текстуального з візуальним, застосування стратегій колажу та засобів
інтерсеміотичного перекладу дає змогу постмодерністам значно розширити
поетикальний арсенал і відповісти на виклики часу.
