У статті проаналізовано семантичну структуру десяти ієрогліфів на позначення лінгвістичних або когнітивних понять, присутніх у текстах давньокитайської філософії з метою виявити особливості розуміння в ті часи питання взаємозв’язку мови та мислення. З"ясовано, що давньокитайські філософи розглядали це питання у двох аспектах:
1) вербальний – невербальний характер пізнання; 2) зв"язок означника й означуваного. Аналіз семантичної структури зазначених ієрогліфів засвідчив велику роль конкретно-чуттєвихуявлень у формуванні й писемній репрезентації цих понять у давньому Китаї.
В статье анализируется семантическая структура десяти иероглифов, представляющих лингвистические или когнитивные понятия из текстов древнекитайской философии, с целью определитьспецифику понимания вопроса о связи языка и мышления в те времена. Было определено, что древнекитайские философы рассматривали данный вопрос в двух аспектах: 1) вербальный – невербальный характер познания; 2) связь знака и означаемого. Анализ семантической структуры указанных иероглифов позволил определить существенную роль конкретно-чувственных представлений в процессе формирования и письменной репрезентации этих понятий в древнем Китае.
The article deals with semantic structure of ten characters,& representing linguistic or cognitive notions from ancient Chinese philosophical texts. The aim of etymological analysis of the characters is to specify the way ancient philosophers understand a connection between language and thinking. Two aspects o&f the question are represented in the article: 1) verbal – non-verbal nature of cognition; 2) connection between sign and signified. Analysis of the semantic structure of the characters showed a very important role of concrete-sensual concepts in a p&rocess of formation and following written representation of these notions in ancient China.
