У статті виявлено та окреслено основні проблеми визначення предмета сучасного трудового права, розкрито значення цієї категорії для правового регулювання праці. Автори категорично заперечують розуміння праці як товару чи купівлі-продажу робочої сили. Трудові відносини опосередковують застосування праці працівників, а виробничі спрямовані на організацію і управління колективною працею. У ст. 2 проекту Трудового кодексу України законодавцем використано традиційне бачення предмета трудового права, однак структура цього Кодексу тяжіє до схеми індивідуальних і колективних трудових відносин. Предметом трудового права є суспільні відносини, які виникають із застосування, організації, управління, оцінки та охорони праці людини. Залежно від історичних особливостей, виникнення і розвитку трудового права в конкретній країні, предмет правового регулювання цієї галузі може бути більш широким або вужчим. Серцевиною предмета трудового права у будь-якій правовій системі є відносини, пов"язані із застосуванням здібності людини до праці, сам суспільний процес праці. Поняття «трудова діяльність» як об"єкт трудового права поступово замінюється більш широким поняттям «професійна діяльність», що охоплює всі різновиди суспільно корисної діяльності.
