У статті обґрунтовується, що у власному розумінні дійсними галузями права слід вважати публічне право і приватне право, кожне з яких складається з дрібніших складових, які становлять одну зі сфер відповідної галузі права.
Виявляється система приватногоправа України, складовими якої є такі її галузеві утворення, як цивільне і сімейне право, а також трудове, господарське, земельне, інші галузі права (зокрема, природоресурсне право) в частині, що регулюють горизонтальні відносини, тобто відносини, засновані на юридичній рівності їх учасників. Особливе місце в системі приватного права займає міжнародне приватне право, специфіка якого обумовлена наявністю іноземного елемента і пов"язаним з цим ефектом наднаціонального характеру цих відносин, що ускладнюєможливість її повного включення до будь-якої національної правової системи.
Висвітлюється притаманна вітчизняній правозастосовній практиці тенденція до розширення сфери цивільного права, яка відображається у фактичному поширенні цивільно-правових конструкцій на публічні права, судовий захист яких впливає на права та обов"язки приватного характеру (зокрема, йдеться про податкову заставу, фінансовий кредит, адміністративні послуги тощо).
Доводиться висновок про те, що система цивільного (приватного)& права повинна характеризуватися як чіткими критеріями меж дії і відмежування від суміжних сфер (галузей) публічного права, визначеними кодексами відповідної сфери (галузі) права, так і враховувати тенденції розвитку відповідних сфер суспільних відно&син за допомогою норм, здатних створювати міжгалузеві зв"язки з публічно-правовими нормами у складі комплексних законодавчих актів.
