У статті з"ясовується специфіка притчевості як особливої якості художнього твору.Простежується теоретичне осмислення жанру притчі в контексті його історичного становлення. На матеріалах творів Г. Сковороди та казок Е. Андієвської виокремлюються ознаки притчевості на ідейно-змітовому та поетикальному рівнях.