У статті проаналізовано рецепцію Василем Стусом німецькомовних поетів, а саме: Р.М. Рільке й Пауля Целана. Використано їхні коментарі й роздуми про переклад, які розглянуто крізь призму літературно-філософських студій, присвячених осмисленню Іншого, проблеми ідентичності.