У статті робиться спроба окреслити коло проблемних питань у творах сучасного прозаїка О.Жовни через їх кінематографічну версію, орієнтуючи реципієнтів на проведення аналогій з історією сприйняття й оцінки сучасниками експериментальних творів В.Вінниченка.