Розглядаючи відношення знакової репрезентації як діагностичні щодо культурної характерології, автор відзначає типову для сучасного вжитку гіперумотивованість культурних знаків, детерміновану свавіллям щодо самого знаку чи його реципієнта.
Рассматривая тип знаковой репрезентации как диагностический для культурной характерологии, автор отмечает в современном узусе гипермотивированность культурных знаков, обусловленную произволом оносительно реципиента или самого знака.
Considering sign representation relationships as diagnostic of culture characterology, the author finds, as typical of modern usage, hypermotivation of cultural signs in its turn linked to violence towards signs itself or its recipient.
