У сучасному мовознавстві дедалі послідовніше розрізняють власне члени речення та синтаксеми, і ці два ряди компонентів виявляють різне спрямування: власне члени речення спрямовані у внутрішню структуру мови, а синтаксеми – у зовнішню. Синтаксема має такі самі диференційні ознаки, як і категорійно-семантичне значення слова, від якого вона утворена, у зв"язку з чим надзвичайно цікавим виявилося проведення паралелей між класифікаційними ознаками приакцидентного означення (.... /рен"йо:шю:шьоку/) та прислівника
(.. /фукуші/) в японській мові. Результати дослідження представлено у цій статті.
В современном языковедении всё более последовательно различают собственно члены предложения и синтаксемы, и эти два ряда компонентов обнаруживают разную направленность: собственно члены предложения направлены во внутреннюю структуру языка, а синтаксемы – во внешнюю. Синтаксема имеет такие же дифференциальные признаки, как и категорийно-семантическое значение слова, от которого она образована, в связи с чем чрезвычайно интересным оказалось проведение параллелей между классификационными признаками приакцидентного определения (.... /ренъё:сю:сьоку/) и наречия (.. /фукуси/) в японском языке. Результаты исследования представлены в этой статье.
Modern linguists beg&in to distinguish parts of a sentence and syntaxema more and more consistently, and these two series of components exhibit different direction: parts of a sentence are directed to the internal structure of the language, and syntaxema – to its externa&l structure. Syntaxema has the same differential features as categorical-semantic meaning of the word from which it is formed, and therefore it is extremely interesting to draw parallels between classification features of the attribute for declinable& words
(.... /ren"yo:shu:shoku/) and the adverb (.. /fukushi/) in the Japanese language. Results of the research are presented in this entry.
