У статті розглянуто останні тенденції в енергетичному законодавстві ЄС, проаналізовано його поширення на треті країни через діяльність Енергетичного Співтовариства. Досліджено джерельну базу Енергетичного Співтовариства у сфері альтернативної енергетики. Акти з питань альтернативної енергетики, які підлягають імплементації Договірними сторонами, утворюють доволі неоднорідну групу. Частину з них становлять вже скасовані в ЄС спеціалізовані директиви № 2001/77/ЄС і № 2003/30/ЄС. Директива № 2009/28/ЄС щоїх замінила, досі не включена до aque communitare, що підлягає імплементації, але її складові включені до юридично необов"язкових рекомендацій для добровільної адаптації Договірними сторонами. Розглянуто процедуру прийняття рішень в Енергетичному Співтоваристві, а також досліджено процедуру приєднання до нього України. Головну увагу приділено імплементації Третього енергетичного пакета і його відношення до розвитку альтернативної енергетики в державах — членах ЄС та Енергетичного Співтовариства. Зроблено висновок, що Енергетичне Співтовариство є одним із засобів поширення енергетичного aque ЄС на треті країни.
