У статті розглянуто зв’язок сучасної соціологічної теорії із традицією класичного соціологічного теоретизування. Соціологічну класику розглянуто як стимул і джерело розвитку сучасних теоретичних розвідок у соціології. На прикладі формування принципових засад двох версій неофункціоналізму – Дж. Александера та Н. Лумана, як послідовників парсонівської традиції в соціології, – представлено способи переосмислення класичних принципів структурного функціоналізму в сучасній соціологічній теорії.
