У статті досліджується художній наратив збірки оповідань "Непоборні" Катрі Гриневичевої. Правомірність логіки переосмислення малої прози письменниці передбачає відновлення та обгрунтування екзистенційного дискурсу, що несе в собі й фольклорно-етнографічні пласти звичаїв і вірувань українського народу.