У студії розглянуто функцію кінцевих двовіршів у сонетах Шекспіра, що маніфестують головну ідею сонета, посилаючись на авторитетну думку або знайомий образ у вигляді відомого фразеологізму, біблійної алюзії чи сентенцій класичних авторів. Проаналізованопроблему фразеологізації двовірша, описані переклади Дмитра Паламарчука.
В статье рассмотрена функция завершающих двустиший в сонетах Шекспира, которые манифестируют главную идею сонета, ссылаясь на авторитетную мысль или знакомый образ в виде известного фразеологизма, библейской аллюзии или сентенций классических авторов. Проанализироваы процессы фразеологизации двустишья, описаны переводы Д. Паламарчука.
The article looks into the function of the couplets in Shakespeare"s sonnets, featuring the thematic intensities of a sonnet via a known proverb, a biblical allusion, or via a sententia. It analyses those of Shakespeare"s couplets that have a proverbial origin, and their translations by Dmytro Pаlamarchuk.
