Прем"єр-міністр крихітної близькосхідної держави стала уособленням "іншості", альтернативи, котра, як, здавалося, переконливо доводив увесь досвід 60 років радянського життя, була фантастичною, просто неможливою. На той час для радянської пропаганди "підступні сіоністи", які створили й відстояли в нерівній боротьбі із сусідами-арабами державу Ізраїль, були не менш страшними ворогами, ніж їхні "покровителі й господарі" - "америк. імперіалісти". Арабські союзники та підопічні СРСР, попри величезну перевагу в чисельності військ та кількості озброєнь, постійно зазнавали поразок у війнах з Ізраїлем, підтримуваним Сполученими Штатами і Західною Європою. Це стало одним з основних чинників, що стримували дальше поширення впливу Москви в цілому світі, переконливим свідченням неефективності радянських методів і підходів порівняно з ринковою демократією. Але ще більшою небезпекою для Кремля було те, що він був змушений в обмін на "розрядку міжнародної напруженості" піти на поступки в питанні еміграції радян. євреїв.
