У статті розглядається феномен стильного синкретизму в оригінальній творчості Бориса Грінченка як спроба трансформації народницького канону в контексті розвитку українського літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст., позначеного посиленням модерністських тенденцій та активізацією національного перекладацтва