Статтю присвячено дослідженню семантики турецької притчі у прагматичному аспекті. Зазначено, що існує особливий різновид турецької притчі – притча-анекдот. Зроблено висновок, що семантика турецьких притч-анекдотів про Ходжу Насреддина умовлена прагматичним компонентом, вони мають глибинне духовне значення, імпліцитно виражений висновок та мораль, які спонукають до певних дій або застерігають від них.
Данная статья посвящена исследованию семантики турецкой притчи в прагматическом аспекте. Отмечено, чтосуществует особенная разновидность турецкой притчи – притча-анекдот. Сделан вывод, что семантика турецких притч-анекдотов о Ходже Насреддине предопределена прагматическим компонентом, они имеют глубинное духовное толкование, имплицитно выраженные вывод имораль, которые наталкивают на определенный характер действий или предостерегают от них.
This article is devoted to the investigation of the pragmatic aspect of Turkish parable. It is noted that there is a special variety of Turkish parable: parable-anecdote. The conclusion is made, that Turkish parables anecdotes about Hodja Nasreddin are predefined by a pragmatic component and has deep spiritual sense, implicitly expressed moral summery, that encourages certain actions or warns against them.
