Авторка обстоює тезу про тяглість модерністських тенденцій у сучасній українській літературі, про взаємовплив модерністських та постмодерністських поетик. Ідеться, зокрема, про історичну прозу, настанови на перепрочитання й переоцінку вітчизняної історії, впорядкування фрагментарної колективної пам"яті. До аналізу залучені романи Оксани Забужко, Василя Шкляра, Володимира Лиса