Творчість Р. Воячека (1945-1971), одного з т. зв. "проклятих" польських поетів
20 ст., розглянуто у статті крізь призму трансгресії як виходу "я" поза себе,
у простір іншого, безтілесного буття. У центрі уваги - головні для досвіду
трансгресії мотивитіла, світла, неба. Проведено паралелі з ученням християнських містиків, ідеями гностицизму.