У статті на матеріалі вибраних романів Ю. Андруховича, О. Забужко та Є. Кононенко розглянуто деякі формально-змістові аспекти міфологеми смерті. Концентруючи увагу на проблематиці власне насильницьких форм і способів відчуження душі від тіла, українськіпостмодерністи осягають нові грані художньо-філософського й міфо-символічного осмислення розглядуваного феномену. Водночас непересічного значення набувають екзистенційні параметри хронотопу - "рокової" години та "поганого" простору тощо.
