Український неомаркисзм 1960-1980-х. Варто назвати концепції Миколи Хвильового, Михайла Волобуєва-Артемова і передусім — Володимира Винниченка.
Другий етап його розвитку характерний спробою вписати ідеї гуманізму, національної свободи, провідної ролінауки в суспільних змінах, всебічного розвитку людини, відмирання держави, всесвітньої єдності й солідарності народів, політичної демократії та загального виборчого права, пріоритетного розвитку культури у вільному суспільстві тощо. Знаковими для цього періоду є полемічна праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», де автор порушує цілу низку концептуальних питань національного буття, і стаття Михайла Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?
Філософські ідеї українського неомарксизму в цей період ще тільки "проблискують" у статтях Ігоря Бичка, Вілена Горського, Сергія Кримського, Володимира Роменця, Олександра Яценка та інших тоді молодих авторів.
