У статті розглядається значення методу усної історії для вивчення історії підпільної УГКЦ у Радянському Союзі. Завдяки інтерв"ю з підпільними греко-католиками можливо перенести акцент дослідження з державно-церковного в антропологічний вимір. На прикладі інтерв"ю з Архіву Інституту історії Церкви у Львові автор вказує як на конкретні переваги, так і на обмеження джерел усної історії.
The article deals with the role of the oral history method for studying the history of the catacomb UGCC in the Soviet Union. By using the interviews with the clandestine Greek Catholics the research can be re-focused from the Church-State dimension to the anthropological one. On examples of the interviews from the Archive of the Church History in Lviv the author demonstrates both strengths and weaknesses of the oral history sources.
