"Доки ми не усвідомимо, тим більше — на 80-ті роковини Голодомору-геноциду, що сталося у 1930-х рр., ми залишатимемося аморфним суспільством".
Відома українська дослідниця Людмила Гриневич, пропонує цілком новий підхід до обговорення болючої проблеми,закликає поглянути на події українського голоду в ширшому контексті й комплексно, крізь призму одночасного аналізу соціально-економічних, політико-ідеологічних і національних проблем.
"Неготовність або нездатність налагоджувати конструктивний діалог ізсуспільством — ахіллесова п’ята нинішньої влади. І призначення Дмитра Табачника міністром — ще один доказ на підтвердження цього. Важко собі уявити, як може бути налагоджений діалог із міністром, котрий публічно заперечує геноцидну суть Голодомору і наполегливо намагається нав’язати українському суспільству політико-ідеологічну тезу про голод 1932—1933 рр. як спільне горе радянських народів — тезу, яка, між іншим, була вироблена кремлівськими ідеологами ще наприкінці 1980-х рр. Утім, найаргументованішедискутувати на тему голоду з діючим міністром освіти Дмитром Табачником може лише колишній гуманітарний віце-прем’єр Дмитро Табачник. Цей останній, виступаючи 2003 року у Верховній Раді, говорив таке: «Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори& радянської епохи були нашим українським голокостом. Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну свідомість. Жертв геноциду та їхніх нащадків мають знати. Ніхто не забутий і ні&що не забуте".
