Картографічні видання почали збиратись у Бібліотеці від часу її заснування і на період створення відділу його фонд становив близько 27 тис. примірників. Це були в основному цінні картографічні рукописи та стародруки з різних державних збірок та приватних колекцій: з бібліотек Університету Св. Володимира, Київської Духовної Академії, колегії П. Галагана, Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей; колекцій професорів Університету (М. Костомаров), членів Історичного товариства Нестора-літописця (В. Ляскоронський, В. Кордт), учених АН України (Д. Багалій, В. Антонович) тощо.
В 1927 р. до Відділу повністю передано картографічний фонд бібліотеки Київського інституту народної освіти (так на той час називався Державний Університет). Таким чином, надходили колосальні масиви картографічних документів. І в 1930 р., коли керівником відділу графіки і картографії став В. Кордт, він намагається розпочати активну роботу з упорядкування і каталогізації картографічних документів, які протягом десятиріччя механічно скупчувалися і не опрацьовувалися.
Найціннішу частину фонду становлять картографічні стародруки кінця XVI–XVIIІ ст., які є продукцією потужних європейських центрів картовидавництва. Це видання середньовічних фламандських картографі&в А. Ортелія, Ґ. Меркатора, пізніші твори їх наступників (Г. Гондія, Я. Янсона) та конкурентів (Й. та К. Блау); численні видання династії французької картографічної школи XVII ст. Сансонів; твори засновника картографічного закладу в Нюрнберзі Й.-Б. Г&оманна і його спадкоємців. Зберігаються також твори Ф. де Вітта, Ю. Данкертса, Ґ. Валька, П. Шенка, Н. Вісшера (Піскатора) та багато інших видань.