Зроблено критичний огляд математичних моделей і комп "ютерних симуляцій як інструментів пошуку інноваційних шляхів розвитку вищої школи. Показано, що сьогодні найбільше значення мають комп "ютерні симуляції, які вже використовують для практичних цілей зметою визначення для національних освітянських систем оптимального студентського контингенту, штатів університетів, кількості аудиторій тощо залежно від демографічної ситуації і фінансових можливостей в тій чи інший країні. Автономні освітянські системирозглянуто як дисипативні структури, при цьому показано що їх існування, яке відірвано від виробництва, суперечить законам фізики і природі цих структур. Для виправлення ситуації запропоновано підпорядкування вищої школи хоча б у частині життєво необхідних спеціальностей відповідним промисловим дисипативним структурам.
